Теми публікацій
Історія міста [2]
Парк "Веселі Боковеньки" [16]
Блог Віктора Слюсаренка [6]
Всеукраїнська мережа ЛЖВ [1]
ТО «Сузір’я Долинщини» [5]
Рецепти: Українська кухня [1]
Наше здоров'я [4]

Головна » ТО «Сузір’я Долинщини»
Є зорі різної величини, 
Та суть не в розмірах, мені здається,
А в тому, що з глибин даличини
Їх світло безперервно ллється.
Ліна Костенко

    Нарешті інтелігенція Долинщини дочекалася видання колективного літературно-музичного альманаху „Сузір’я Долинщини”. 
    Це перша ластівка творчих доробок талановитих митців-аматорів Долинського району і його друзів. Всього - 27 авторів. Книга складається з трьох розділів: 1 - поети-літератори, 2 - художники ( займають третю частину книги), 3 - композитори і барди ( 2/3 частини книги). І так, як це – альманах, то вирішено було скоротити кількість пісень в третьому розділі. Також у всіх авторів, (за згодою представників об’єднання „Сузір’я”), залишена однакова кількість фотографій. Компютерний набір та дизайн обкладинок зробив місцевий бард Олександр Лазарєв. 
    Так, книга має сучасний дизайн, де представлені чудові картини наших художників – Віктора Сорбата, Артема Кіндрицького, Андрія Яковенка, Ольги Кондратенко та фотографії всіх митців. Зсередини на обкладинці другої та останньої сторінки представлені кольорові фото зустрічі митців „Сузір’я Долинщини” на річниці її створення (в стінах четвертої школи) на гостинах у поета Михайла Родинченка, в музеї Долинського району, в майстерні Криворізького художника Миколи Рябоконя та з родиною талановитих художників Ольги та Сергія Яковенків. Тут є і фото нашого відомого скульптора і художника, на жаль, якого немає з нами, Андрія Німенка. 
    Хочеться сказати, що, нажаль, в Долинській і, навіть, в Кіровограді протягом цих чотирьох років серед підприємців, фермерів, депутатів, до яких я дзвонила і приїздила, не знайшлось і коштів, і бажання допомогти в цьому виданні. І ця байдужість мене пригнітила. Розумію, що важкі часи, що і у влади нема коштів. Але нелегкі часи були завжди. Тому зраділа, коли відгукнулися, нарешті, міський голова Сергій Зеленокорінний та депутат обласної ради Петро Костючок, за що всі митці їм вдячні. І якби не вони, то цей альманах, можливо, не побачив би світ… 
     Вся книга написана на позитиві, починаючи з вітальних слів міського голови і до останньої сторінки. Голова, як гостинний господар, на ІV фестивалі авторської музики та поезії „Долинський листопад” зустрічав гостей і вручав книгу разом з П.Костючком.  ... Читати далі »
Категорія: ТО «Сузір’я Долинщини» | Переглядів: 778 | Додав: dolinskaya-kr | Дата: 02.06.2012 | Рейтинг: 0.0/0 | Коментарі (0)

Как лошадь златогривая летишь по небу ты,
Такая же красивая, такие же мечты!
Ни в чёму не повинная, с улыбкой на лице, -
Ты мчишь... дорога длинная, а что будет в конце?
Улыбкой незатменною ты солнца свет закроешь,
А ночью, над вселенною ты с луной поспоришь!
Я звездам не доверю хранить в глазах тот свет
И в сказку не поверю, если тебя там нет...
Категорія: ТО «Сузір’я Долинщини» | Переглядів: 349 | Додав: Aries | Дата: 14.09.2011 | Рейтинг: 0.0/0 | Коментарі (0)

  Я ж тут не винятково про авторів, представлених у збірці, “маю право” сказати, еге ж? А й про тих, котрі поки ще не принесли до "редколегії" об’єднання свого більш-менш помітного творчого доробку. Котрі поки, скажемо так, на стартовій позиції: відвідуючи нечасті – раз на місяць - зібрання "Сузір’я Долинщини", акумулюють у собі відблиски його більших чи менших зірок, підзаряджаються теплими струмами їх наснаги й небайдужості, придивляються до профілю й конфігурації кроків, якими, "подарованими", торують власну стежку до усвідомленого життя, де людські “заготовки” стають непересічними особистостями. Хоча – декілька молодесеньких “сузір’ївців” таки представлені тут. Їхні теми – традиційні для їхнього віку, а й трошки ще вищі. Цілком притаманні тим, хто мріє серед квітучих степів та оновлюючих вітрів про вічне і прекрасне, чи не так? 
  Так, можливо, я говорю суцільні банальності. Тому що зовсім з простих речей, зовсім з дрібних точок зору, малозначущих явищ, подій, кольорів, характеристик, потрактувань всього цього і складається неймовірно велике багатство життя. От уявіть собі: Михайло Родинченко дитинство проживав серед казкових дібров придеснянського Полісся на Чернігівщині, а тому, зізнається, попервах йому було так тоскно без лісу на долинських просторах! Ожив, аж коли переселився до Олександрівки, де щоденно пірнає очима в зелені шати Наталівського урочища. І стало йому село над Боковенькою таким рідним, таким надихаючим і оберігаючим від сіробуденних розчарувань!.. А Саша Лазарєв підіймався на буяючих садами криворізьких околицях, зустрічав світанки над замріяними плесами Карачунівського водосховища, вудив головнів поміж бурхливими порогами Інгульця, завзято вигравав на баяні, старанно вчився в інституті на будівельника, працював на тепловій електростанції в Зеленодольську, з 1988-го вже року – на так і не добудованому гірничозбагачувальному комбінаті в Долинській. Та де б не був, що б не робив – завжди і повсюди чує у серці інтригуючі звуки. Так і народилося у нього зо дві сотні пісень. Хтось вважає подібне невідворотною кармою, інший, звиклий все у житті міряти виключно грошима, "діагностує" тут бурлацьку хворобу заблуклої душі, – все одно. Бо достеменна правда – що він без цього просто не може. Більше того – творення музики відбувається у ньому, я переконався, вже поза його волею. Щось йому розповідаю, а він, бачу по роззосередженому погляду, вже “відключився”, вже поринає у свої нереальні світи. Шкода лише, що тексти пісень далеко не завжди можливо сприймати за “чисту” поезію, – то вже така специфіка піснотворення. А от на концертах його вирує такий вулканічний азарт! космолітичні ритми плавляться у таких емоційних температурах! – як-то кажуть, це треба лише бачити. Отож, побачивши афішу про виступ Лазарєва, поспішайте на її поклик, інакше втратите багато. 
  Якщо Лазарєв - “хворий” на ритміку й на лірику самоучка, то Марині Бєловій з консерваторською освітою, з великим досвідом педагогічної діяльності сам Бо ... Читати далі »
Категорія: ТО «Сузір’я Долинщини» | Переглядів: 875 | Додав: dolinskaya-kr | Дата: 16.11.2008 | Рейтинг: 0.0/0 | Коментарі (0)

 Де б не трапилось побачити – а мандрую я по Україні багато – збірку літературних творів місцевих авторів, чи не у кожній надибую схожі пафосом образи, схожі захопленістю слова про “ось цей особливий, цей неповторний край, що народжує стільки талантів”. Проте не визнаю жодною мірою скепсису відносно такої схожості, бо знаю: оті традиційні передмови до книжок пишуться щирим серцем, щирою вірою в абсолютну істинність мовленого. Адже хіба є більша, відданіша любов на світі, ніж любов чистої помислами людини до крихітного закутка всесвіту, означеного таким трепетним звукосполученням як “мала батьківщина”?.. І це зрозуміло, бо закономірно: острівець рідної землі наповнює душу глибинним почуттям емоційної прив’язаності до нього, почуттям синівської шани та вдячності. І... 
  І при цьому братися пояснювати "психотонімічну" природу такого почуття навряд чи й варто. Відтак залишимо біофізикам розгадку “радіолокаційної” пам’яті у птахів, котрі повертаються кожної весни у ті ж самі, де й минулих років були, місця гніздувань, не заблукавши на тисячокілометрових небесних перепуттях. Щоправда, птахам не доводиться переносити на крильцях дивани та різні валізи, не потрібно залагоджувати будь-які формальності з прописками чи квитками. Що ж до людей, то у них спрацьовують більшою мірою не острахи перед зайвими клопотами по облаштуванню “гнізда”, – якраз їх пережити раз-другий можна. У людей куди як вагоміша мотивація: приростання душі. Отож і я навряд чи видамся на такому тлі банальності оригінальним, славлячи як духовну колиску для когорти творчих особистостей з об’єднання “Сузір’я Долинщини” їхній "наймиліший, найенергетичніший, найкрасивіший" район. Якщо... Якщо не враховувати однієї корінної обставини: сам я зовсім не долинчанин. Тож повірите? І задасте, можливо, з риторичною підкладкою питання без розрахунку на конкретизовану відповідь: яка ж сила кличе сюди творчих ентузіастів? 
  Спробую розгадати.
  Одного разу… Та ні, не раз - багато-часто гостювала у Долинській завзята жінка з Кіровограда, член Національної спілки письменників України Антоніна Корінь. Крім роботи “за прямим призначенням”, поетеса-степовичка “знаменита” ще й тим, що невтомно популяризує творчих людей. То до Знам’янки їде, розкопавши там “імена”, які соромляться самі показати себе широкому загалу, то в Олександрії пробує скликати велелюдні творчі “тусовки”... Та найвідданіше залюблена Антоніна Михайлівна у Долинський район. І саме вона ініціювала там організацію творчого об’єднання “Сузір’я Долинщини”. Носиться по світу з місцевими талантами, старається “втиснути” їх достойні твори до колективних збірок обласного “розмаху”, часто-густо виступає заводієм на різних презентаціях чи «оратором» на відкритті художніх виставок, підготувала вже до друку збірку нарисів «Долинська галактика» - про тих, ким захоплюється... А одного разу подзвонила до Кривого Рогу корінній долинчанці Барановій: готуйся, мовляв, Завірюхо (таке дівоче прізвище поетеси) до творчого звіту у ... Читати далі »
Категорія: ТО «Сузір’я Долинщини» | Переглядів: 905 | Додав: dolinskaya-kr | Дата: 16.11.2008 | Рейтинг: 0.0/0 | Коментарі (0)

Місто наше – це я всім без пафосу скажу – і славну історію має, і людей талановитих: поетів, художників, співаків, також громадських діячів різного штибу та господарників, котрі тепер у Кіровограді є та в Києві (а колись і в Москві були) не останніми людьми. Що ж за сила криється у ньому, якою так щедро ділиться воно зі своїми «дітьми»?
      Наша Долинська дуже красива. Ще з дитинства пам’ятаю у буйному білопінному цвітінні яблуневі та вишневі сади весною. А поосені, коли парки і сади укривалися багрянцем, від цього заворожуючого видовища і взагалі очей було не відірвати. То як не оспівувати таку красу?
      У зв’язку з будівництвом гірничо-збагачувального комбінату місто докорінно змінилося: розширилось територіально, приросло впорядкованим висотним мікрорайоном з великими й світлими дитсадками та школами, новими адмінбудівлями, стало загалом просторішим, комфортнішим для людей… Щоправда, сьогодні воно переживає не кращі свої часи, бо ніяк не вирішиться остаточно доля КГЗКОРу, а звідси – гостра нестача робочих місць, заледве зводячий кінці з кінцями міський бюджет... Та попри все Долинська старанно оберігає свої давні традиції. Хай здебільшого морально, ніж матеріально, але ми намагаємося всіляко підтримувати діяльність місцевих творчих формувань. І наш народний хор ветеранів, і танцювальні колективи, і спортивні команди часто відзначаються першими у різних заходах районного та обласного рівня. Наші дитсадочки – вони, до речі, є одними з кращих у країні – перемагають у творчих змаганнях дитячих малюнків та аплікацій… На жаль, поки що мерія вимушена чи не всі свої потуги спрямовувати на вирішення комунальних питань, інших проблем виживання міста, і я не так часто, як хотілося б, відвідую творчі вечори. Ті ж зібрання літераторів, наприклад… Тільки-но почне поступатися місцем розумним підходам остаточний принцип фінансування культури, тільки у міста з’являться ширші можливості - я певен, Долинська покаже свій духовний потенціал на повну силу. А поки що – в добру путь, перша ластівко з такою промовистою назвою «Сузір’я Долинщини»!

Сергій Зеленокорінний, міський голова Долинської
Категорія: ТО «Сузір’я Долинщини» | Переглядів: 755 | Додав: dolinskaya-kr | Дата: 16.11.2008 | Рейтинг: 0.0/0 | Коментарі (0)

Форма входу

Пошук

Друзі сайту
    Association of Ukrainian Cities - all-Ukrainian union of local self-government bodies - unites about 400 towns and cities. Олександрівка в Кіровоградській області Сайт города Знаменка Кіровоградський обласний інформаційний портал OBLASTЬ.KR.UA - Новини Кіровоградщини Студентський портал UaStudent.com Освітній портал Грибы. Справочник грибов. Грибные места. Сезоны Сайт Українських фанатів Автомобили в Украине Получить свой бесплатный сайт в UcoZ
    Код банера: